Wiener Slawistischer Almanach Band 88/2022

Алла Архангельська

Ремарка «розм.» в українському тлумачному словникарстві з’являється лише у другій половині ХХ століття. Окреслюючи місце та функціонально-стильовий статус іменників розмовного вживання у тлумачному словнику, С. Бибик визначає їх як сегмент моделі розмовно-побутового стилю української мови. У запропонованій дослідницею типології розмовних одиниць тлумачного вокабуляра значна частина фемінативів належить до третьої їх групи – слів з розмовним значенням, підгрупи слів з мотивованим основами і «словотвірною» розмовністю, зумовленою внутрішніми ресурсами мови (Бибик 2013: 227, 229). Проте фемінативи як слова із логічно-предметним і словотвірно зумовленим розмовним значенням становлять лише частковий сегмент фемінативної підсистеми і належать головно до лексики кваліфікативного типу: цохотуха розм., нетіпаха розм. Позначка «розм.» тут є цілком умотивованою, а подібні одиниці для користувача словником є з погляду сфери їхнього вживання «безпроблемними». Значно більшу і проблемнішу частину українського фемінікону становлять назви релятивного типу, передусім назви соціально активної особи, у межах яких позначка «розм.» набуває дещо іншого, ніж у попередніх прикладах, наповнення.

2.1. Розмовність – нейтральність стабілізованих релятивних фемінативів у словнику тлумачного типу

Інша група фемінативів – назви соціально активної особи жіночої статі за професією, видом і родом діяльності, статусом, ідеологічними пріоритетами – є значно складнішою щодо об’єктивації функціонально-стилістичних характеристик. Частина з них усталилася як стилістично нейтральні одиниці лексикону, засвідчені СУМ 20 без спеціального маркування: дослідниця, діячка, видавниця, льотчиця, мово знавиця, лідерка, мисткиня, що вказує на необмежене вживання таких назв у різних стилях мовлення. Натомість інша частина фемінативів, засвідчених у СУМ 11, ВТССУМ та СУМ 20, обмежувальну ремарку «розм.» мають: агрономка, інженерка, екс-прем’єрка, балетниця, керівничка, почасти – на рівні окремих значень: секретарка 1. Жін. до секретар 1 (діловод). 2. розм. Жін. до секретар 3; посланниця розм. Жін. до посланник 1. Новітні фемінативи цієї групи, залучені до найновіших у часі СУМ 20 та Додаткового тому СУМ 11, в одних випадках марковані як розмовні (екскурсоводка, інвалідка, завучка), в інших – подані як стилістично нейтральні (ілюстраторка, колористка, візажистка, гольфістка).

Загалом обмежувальну позначку «розм.» частіше має лише парний фемінатив на позначення соціально активної особи (керівник – керівничка розм.; інженер – інженерка розм., політик – політикиня розм., пор. детективник розм. – детективниця розм.). У низці випадків про розмовність фемінатива свідчить «впізнавана» мовцями стилістична не-нейтральність фемінізувального форманта: старостиха розм., комендантша розм., рідко.

2.2. Розмовність – нейтральність новітніх фемінативів української мови

Зіставлення даних аналізованих тлумачних словників викликає в уважного користувача слушне питання: чому нові (не засвідчені СУМ 11 та ВТССУМ) фемінативи, творені найбільш нейтральним фемінізувальним суфіксом -к- чи теж досить поширеним суфіксом -иц-, у СУМ 20 марковані в одних випадках як розмовні (бухгалтерка, медійниця, креативниця, банкірка, діловодка), в інших залучаються до нейтральних (лідерка, керівниця, боксерка, балетниця, мовознавиця)? У цю ж групу потрапляє у СУМ 20 і жрекиня – без жодних ремарок щодо його розмовного і регіонального характеру з ілюстраціями з творів західноукраїнських письменників. Натомість до реєстру не потрапляє достатньо вживане в сьогочасному українському узусі колегиня, проте засвідчене колежанка – теж західноукраїнський регіоналізм, але без ремарки «зах.», хоча й з обмежувальною позначкою «розм». Цікаво, яким критерієм поділу на стилістично марковані – стилістично нейтральні одиниці керувалися укладачі окремих томів СУМ 20? Бо ж дослідники постійно наголошують: поки що переважна більшість новітніх фемінативних утворень містить відтінок розмовності (видавчиня, виборчиня, літературознавиця тощо), окремі є «дещо недолугими» (лижиня, послиня), утвореними з цілком очевидною претензією на стилістичну нейтральність (теоретикиня, колегиня, старостиня), тож поки що їх не варто кодифікувати (Стишов 2020: 132; Тараненко 2015: 11). Якщо слово двірничка в одних словниках української мови (СУМ-11) подається як стилістично нейтральне, в інших же – як розмовне (СУМ-20), це свідчить тільки про те, що в останньому випадку до стилістичної кваліфікації цього слова поставилися уважніше (Тараненко 2015: 11).

2.3. Проблеми словникового ремаркування «зросійщених» фемінативів

2.4. Лексикографічна об’єктивація динаміки фемінатива на осі розмовність – нейтральність

Функціонально-стилістичні характеристики реєстрового слова є динамічними, й тлумачна лексикографія не завжди «встигає» їх фіксувати, проте випадки, згадані вище, непоодинокі й часто пов’язані із залученням різними словниками до ремаркування реєстровиих слів, зокрема й фемінативів, інших стилістичних обмежувачів, що ілюструють динаміку стилістичної нейтралізації слова: організаторка: СУМ 11 – ремарка рідко, ВТССУМ – без жодного маркера (читай – нейтр.), СУМ 20 – ремарка розм.; воротарка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр.; викладачка: СУМ 11 і ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр.; директорка: СУМ 11 – розм., ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр. Особливо цікавими є приклади, що ілюструють зворотний процес набуття фемінативом стилістичних характеристик, відтак – обмежень у вживанні: агрономка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ не фіксує, СУМ 20 – розм.; інженерка: СУМ 11, ВТССУМ – рідко, СУМ 20 – розм.; математичка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ – не фіксує, СУМ 20 – розм. Звісно, що принцип послідовності має бути врахований і при залученні слів до реєстру словника, проте звернімо увагу на відсутність у ВТССУМ наведених вище агрономка, математичка й інших фемінативів (відбудовниця, відмовниця розм., вершителька книжн. тощо), засвідчених у СУМ 11. Тож питання, наскільки об’єктивно відобразили тлумачні словники реальні стилістичні зміни в мові, залишається відкритим і вимагає випрацювання чітких критеріїв ідентифікації стилістичної характеристики «розм.» з метою мінімалізувати суб’єктивний чинник лексикографічного опису реєстрового фемінатива.

3. Стилістична інтерферентість фемінатива у лексикографічному опрацюванні

4. Фемінативи з ремаркою «розм.» в українській двомовній лексикографії

5. Висновки

Здійснений аналіз показав, що словникова ремарка «розм.», як вона дефінована у теоретичних обґрунтуваннях ремарок у лексикографічних працях, не є цілком сумірною зі специфікою й характером розмовності – нейтральності значної кількості українських словотвірних фемінативів. На тлі неуникного суб’єктивного складника лексикографічного опису за наявності різних підходів до залучення vs незалучення фемінатива як факту синхронного узусу до реєстру словника, до маркування фемінатива (чи його спільноосновного варіанта, поданого за горизонталлю) як розмовного чи нейтрального не лише у різних словниках, але й у межах одного словника (різних його томів), натрапляємо на численні факти нерівноважного чи й узагалі несумірного вияву лексикографічної об’єктивації розмовності не лише новостворених чи ревіталізованих, але й відносно стабілізованих в українській мові назв особи жіночої статі, оприявнених у традиції тлумачної лексикографії кінця ХХ – початку ХХІ століть. Відтак у багатьох випадках, звертаючись до тлумачного і перекладного словника по інформацію про позиціонування фемінатива на осі «розмовність – нейтральність», користувач отримує від лексикографів надто непевну відповідь. Тож сьогодні в українській тлумачно-лексикографічній теорії та практиці надзвичайної ваги набувають питання випрацювання чітких принципів стилістичної об’єктивації фемінативів, зокрема й розмовності – нейтральності (з увагою до суміжних ремарок) не лише вельми «модних» новочасних конкурентних із маскулінними номінацій, але й відносно стабілізованих в українській мові фемінізованих позначень жінки.

Література

Архангельська, Алла (2019): Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.

Бибик, Світлана (2013): Іменники розмовного вживання у тлумачному словнику (формула тлумачення «те саме, що»), в: Українська тлумачна і перекладна лексикографія. Київ: КММ, 227-233.