Wiener Slawistischer Almanach Band 88/2022
Zusammenfassung
Leseprobe
Inhaltsverzeichnis
- Cover
- Titel
- Copyright
- Autorenangaben
- Über das Buch
- Zitierfähigkeit des eBooks
- Inhalt
- Vocabulum et Vocabularium 17: Materialien der internationalen Tagung „Wspólczesne problemy leksykografii“, Warszawa, 20.–21. Mai 2021
- Фемiнативи украïнськоï мови: проблема лексикографiчноï об’єктивацiï стилiстичноï характеристики «розм.» (Alla Arkhangel’s’ka / Алла Архангельська)
- Отражение языка художественной литературы в толковом словаре среднего объема (Evgenii Bazarov / Евгений Базаров)
- Из опыта создания первого болгарско-польского и польскоболгарского фразеологического словаря: проблемы и решения (Diana Blagoeva, Wojciech Sosnowski / Диана Благоева, Войцех Сосновски)
- Theoretische Grundlagen und elektronisches Wörterbuch der lexikalischen Parallelen des Ukrainischen und Deutschen. (Volodymyr Dubichynskyi, Rustam Gamzayev, Tilmann Reuther)
- Языковые стереотипы в Аксиологическом лексиконе славян и их соседей (на материалах к описанию концепта СЕМЬЯ) (Liudmila Fedorova / Людмила Фёдорова)
- Сопоставительная лексикография: русские и китайские словари новых слов. (Nataliia Golubeva-Monatkina, Chen Hao / Наталия Голубева- Монаткина, Чэнь Хао)
- Фактор системности в лексике как инструмент лексикографической деятельности (на примере Словаря русского языка ХIХ века) (Valentina Kalinovskaia, Ol’ga Starovoitova / Валентина Калиновская, Ольга Старовойтова)
- Отбор терминологических единиц для глоссария предметной области «Sozialarbeit» (Nadezhda Kantysheva / Надежда Кантышева)
- Система «Український глосарій» як база знань про українське слово та інструмент лексикографа (Evheniia Karpilovs’ka / Євгенія Карпіловська)
- Гендерная лексикография: формирование нового направления (словари феминитивов русского и украинского языков) (Tat’iana Kosmeda / Татьяна Космеда)
- Ценностные параметры современной русской лексикографии (Vladimir Kozyrev, Valentina Cherniak / Владимир Козырев, Валентина Черняк)
- Ненормативные этнонимы: проблема словарного описания (Leonid Krysin / Леонид Крысин)
- Трудности лексикографирования поэтического языка (на материале тт. VIII–IX Словаря языка русской поэзии ХХ века) (Anna Kuleva / Анна Кулева)
- Діаспорні словники синонімів української мови (Iryna Samoilova / Ірина Самойлова)
- Трудные случаи лексикографического представления слов в Толковом словаре русской разговорной речи (Ol’ga Sharykina / Ольга Шарыкина)
- Актуальная специальная лексика начала XXI века в Академическом толковом словаре русского языка (Aleksei Tsumarev / Алексей Цумарев)
- Актуальнi питання сучасноï лiнгвiстичноï термiнографiï: функцiйно-когнiтивний вимiр (Anatoliy Zahnitko / Анатолій Загнітко)
- Статьи / Aufsätze
- Фразеология молчания: горло и глотка в русских фразеологических соматизмах (Anastasiia Kozerenko, Grigorii Kreidlin / Анастасия Козеренко, Григорий Крейдлин)
- Девиация как композиционная стратегия лирического текста: Заметки о поэзии Георгия Иванова (Gennadii Zel’dovich / Геннадий Зельдович)
- Киевская Александрия: Владимир Маккавейский и Осип Мандельштам (Vsevolod Zel’chenko, Andrei Ustinov / Всеволод Зельченко, Андрей Устинов)
- Chronik
- Internationale Tagung zum Gedenken an den Literaturwissenschaftler Sergej Kormilov, Institut für Slavische Philologie der LMU München, 5. Juni 2021 (Oleg Fedotov)
- Rezensionen
- Kuße, Holger (Hg.) (2021): Kommunikacija v ėpochu protestov (Wolfgang Stadler)
- Hentschel, Gerd / Tambor, Jolanta / Fekete, István (2022): Das Schlesische und seine Sprecher. Śląski lekt i jego użytkownicy. Etablierung in der Gesellschaft, Attitüden, Vitalität der Germanismen. Rozpowszechnienie, postawy społeczne wobec śląsczyny, żywotność germanizmów w lekcie śląskim (Márta Müller)
- Reihenübersicht
Алла Архангельська
Фемiнативи украïнськоï мови: проблема лексикографiчноï об’єктивацiï стилiстичноï характеристики «розм.»1
Abstract: The study deals with the lexicographic objectification of functional and stylistic characteristics of Ukrainian female nominations, in particular those marked as “colloquial,” in monolingual dictionaries of the Ukrainian language and bilingual lexicographic works from the second half of the twentieth and the beginning from the twenty-first centuries. Consideration is given to an understanding of the marker “colloquial” in the theory and practice of Ukrainian lexicography; dynamics and content in interaction with adjacent functional-stylistic markers are also traced. Numerous inconsistencies were found both in the inclusion/non-inclusion of female nominations in the dictionaries and in marking them as colloquial units of the Ukrainian lexicon. Such phenomena reflect, on the one hand, real world linguistic dynamics. On the other hand, they also illustrate the subjective complexity of the lexicographic representation of such nominations in view of the expressive specificity of these units and their stylistic status.
Keywords: female nomination, lexicography, functional-stylistic marker, colloquialism
Репертуар фемінативів української мови початку ХХІ ст., значно розширений за рахунок ревіталізації назв жінки доби українізації 2030-х років ХХ ст. й нових мовних її позначень і надто неоднозначно оцінюваний як академічною спільнотою, так і самими мовцями (див. дет. Архангельська 2019), вимагає випрацювання чітких підходів до лексикографування назв осіб жіночої статі з урахуванням виразної семантико-граматичної і функціонально-стилістичної їх ←11 | 12→специфіки. Прикметно, що за посиленої уваги до фемінативів і процесів словотвірної фемінізації власне мовознавчі (на відміну від гендерних) питання їх словникової фіксації залишаються практично неопрацьованими (СУМ 20, Т.1: Передмова; ЛІС 2018). Натомість саме «упередженим ставленням» до фемінативів і «приписуванням» їм обмежувальних позначок частина дослідників пояснює їхню маргіналізацію та неналежне місце в сучасному мовному узусі. Тож у цій студії зосередимося на аналітичному огляді проблем об’єктивації функціонально-стилістичної характеристики «розмовне» як найбільш суперечливої щодо значної частини фемінативів як реєстрових одиниць словника тлумачного та перекладного типу. Дослідження виконане з використанням матеріалів тлумачних словників української мови другої половини ХХ – початку ХХІ століття (СУМ 11 (1970-1980)2, ВТССУМ (2005), СУМ 20 (виданих 12-ти його томів) із залученням до аналізу двомовних лексикографічних праць РУС та РУУРС). Базовим обрано метод зіставлення словникових ремарок, що відображають функціонально-стилістичне позиціонування фемінативного сегмента тлумачних вокабулярів на осі «розмовне – нейтральне».
1. Ремарка «розм.» у фемінативному сегменті тлумачного словника
Аналіз словників української мови тлумачного типу засвідчив: у них найбільш затребуваною щодо фемінативів виявилася позначка розм., і саме вона є найбільш «звинувачуваною» в нехтуванні україномовною спільнотою фемінативами на позначення особи жіночої статі через її присутність біля значної кількості парних іменників жіночого роду.
Укладачі найновішого в часі академічного словника СУМ 20 у Передмові констатують: «Ремарка розм. характеризує одиниці, що належать до складу літературної мови, не виходять за рамки літературного слововживання, але використовуються переважно в усній мові та в мові персонажів художньої літератури у побутовому, повсякденному ←12 | 13→спілкуванні. Такі слова, порівняно із стилістично нейтральними одиницями, відзначаються певною невимушеністю, безпосередністю, «неофіційністю» (напр., багатотиражка) (СУМ 20. Т. 1: 32). Зрозуміло, що таке визначення змістового обсягу ремарки є максимально широким, покликаним ідентифікувати й об’єднати за «принципом парасольки» будь-які часткові прояви розмовності будь-якої одиниці лексикону. Наскільки інформаційно достатнім воно є щодо стилістично не-нейтральних фемінативів і якою мірою застосовне до різних їх типів, простежимо далі.
Ремарка «розм.» в українському тлумачному словникарстві з’являється лише у другій половині ХХ століття. Окреслюючи місце та функціонально-стильовий статус іменників розмовного вживання у тлумачному словнику, С. Бибик визначає їх як сегмент моделі розмовно-побутового стилю української мови. У запропонованій дослідницею типології розмовних одиниць тлумачного вокабуляра значна частина фемінативів належить до третьої їх групи – слів з розмовним значенням, підгрупи слів з мотивованим основами і «словотвірною» розмовністю, зумовленою внутрішніми ресурсами мови (Бибик 2013: 227, 229). Проте фемінативи як слова із логічно-предметним і словотвірно зумовленим розмовним значенням становлять лише частковий сегмент фемінативної підсистеми і належать головно до лексики кваліфікативного типу: цохотуха розм., нетіпаха розм. Позначка «розм.» тут є цілком умотивованою, а подібні одиниці для користувача словником є з погляду сфери їхнього вживання «безпроблемними». Значно більшу і проблемнішу частину українського фемінікону становлять назви релятивного типу, передусім назви соціально активної особи, у межах яких позначка «розм.» набуває дещо іншого, ніж у попередніх прикладах, наповнення.
2.1. Розмовність – нейтральність стабілізованих релятивних фемінативів у словнику тлумачного типу
Окрему групу з-поміж релятивних фемінативів, відносно стабілізованих щодо лексичної та стилістичної норми української мови, творять демографічні назви за національністю, місцем народження чи ←13 | 14→проживання: українка, бразилійка, європейка. Такі назви творяться в українській мові послідовно (за поодинокими винятками, зумовленими дериваційною синтагматикою (закарпатець – Ø (жителька Закарпаття)) і подеколи мають варіанти, що можуть різнитися або за сферою, частотністю вживання і т. ін.: арійка – аріанка іст., аравійка – аравітянка заст., австрійка – австріячка розм., заст., або за їх «українськістю»: частина подібних назв сьогодні сприймається як творена за російськими моделями: венеціанка, канадка, азіатка – пор. засвідчене словниками венеційка й новітні канадійка, азійка. За окремими винятками демографічні фемінативи є стилістично нейтральними і не виявляють суттєвих проблем у слововживанні.
Інша група фемінативів – назви соціально активної особи жіночої статі за професією, видом і родом діяльності, статусом, ідеологічними пріоритетами – є значно складнішою щодо об’єктивації функціонально-стилістичних характеристик. Частина з них усталилася як стилістично нейтральні одиниці лексикону, засвідчені СУМ 20 без спеціального маркування: дослідниця, діячка, видавниця, льотчиця, мово знавиця, лідерка, мисткиня, що вказує на необмежене вживання таких назв у різних стилях мовлення. Натомість інша частина фемінативів, засвідчених у СУМ 11, ВТССУМ та СУМ 20, обмежувальну ремарку «розм.» мають: агрономка, інженерка, екс-прем’єрка, балетниця, керівничка, почасти – на рівні окремих значень: секретарка 1. Жін. до секретар 1 (діловод). 2. розм. Жін. до секретар 3; посланниця розм. Жін. до посланник 1. Новітні фемінативи цієї групи, залучені до найновіших у часі СУМ 20 та Додаткового тому СУМ 11, в одних випадках марковані як розмовні (екскурсоводка, інвалідка, завучка), в інших – подані як стилістично нейтральні (ілюстраторка, колористка, візажистка, гольфістка).
Загалом обмежувальну позначку «розм.» частіше має лише парний фемінатив на позначення соціально активної особи (керівник – керівничка розм.; інженер – інженерка розм., політик – політикиня розм., пор. детективник розм. – детективниця розм.). У низці випадків про розмовність фемінатива свідчить «впізнавана» мовцями стилістична не-нейтральність фемінізувального форманта: старостиха розм., комендантша розм., рідко.
←14 | 15→2.2. Розмовність – нейтральність новітніх фемінативів української мови
Зіставлення даних аналізованих тлумачних словників викликає в уважного користувача слушне питання: чому нові (не засвідчені СУМ 11 та ВТССУМ) фемінативи, творені найбільш нейтральним фемінізувальним суфіксом -к- чи теж досить поширеним суфіксом -иц-, у СУМ 20 марковані в одних випадках як розмовні (бухгалтерка, медійниця, креативниця, банкірка, діловодка), в інших залучаються до нейтральних (лідерка, керівниця, боксерка, балетниця, мовознавиця)? У цю ж групу потрапляє у СУМ 20 і жрекиня – без жодних ремарок щодо його розмовного і регіонального характеру з ілюстраціями з творів західноукраїнських письменників. Натомість до реєстру не потрапляє достатньо вживане в сьогочасному українському узусі колегиня, проте засвідчене колежанка – теж західноукраїнський регіоналізм, але без ремарки «зах.», хоча й з обмежувальною позначкою «розм». Цікаво, яким критерієм поділу на стилістично марковані – стилістично нейтральні одиниці керувалися укладачі окремих томів СУМ 20? Бо ж дослідники постійно наголошують: поки що переважна більшість новітніх фемінативних утворень містить відтінок розмовності (видавчиня, виборчиня, літературознавиця тощо), окремі є «дещо недолугими» (лижиня, послиня), утвореними з цілком очевидною претензією на стилістичну нейтральність (теоретикиня, колегиня, старостиня), тож поки що їх не варто кодифікувати (Стишов 2020: 132; Тараненко 2015: 11). Якщо слово двірничка в одних словниках української мови (СУМ-11) подається як стилістично нейтральне, в інших же – як розмовне (СУМ-20), це свідчить тільки про те, що в останньому випадку до стилістичної кваліфікації цього слова поставилися уважніше (Тараненко 2015: 11).
2.3. Проблеми словникового ремаркування «зросійщених» фемінативів
Ще одна група назв соціально активної особи – фемінативи, творені за російськими, а не питомо українськими словотвірними моделями, що поступово набувають у сучасному мовопросторі «українізованої» подоби. Проте ремарки щодо їх стилістичного характеру і тут ←15 | 16→постають як вкрай різнорідні й ненадійні. Одні з варіантних фемінативів, вочевидь творених за російськими моделями, марковано як рідковживані: вертольотчиця рідко, пор. вертолітниця, пожиличка рідко, пор. пожилиця, застарілі: натурщиця заст., пор. натурниця, арф’янка, арф’ярка заст., пор. арфістка і лише часом – як розмовні: секретарша розм. – секретарка, інші, аналогічні, яких більшість, наводяться в сучасних ВТССУМ та СУМ 20 як стилістично недиференційовані варіанти: кравчиха і кравчиня, молочниця і молочарка; скрипачка і скрипалька; велогонщиця і велогонниця, венеціанка – венеційка та ін. Часом «зросійщений» фемінатив подається як стилістично нейтральний на противагу власне українському: балетниця розм. і балерина, часом взагалі вилучається із реєстру тлумачного словника з заміною його на творений за власне українськими моделями: пор. манікюрша (СУМ 11) і манікюрниця (СУМ 20). Цікаво, як будуть кваліфіковані у СУМ 20 (у поки що не виданих і не оприлюднених його томах) засвідчені в СУМ 11 стригальниця, скрипачка, плавчиха, продавщиця та інші фемінативи, що виявляють ознаки збігу з російськими моделями, адже в сьогочасному слововживанні активно функціонують і скрипалька, і плавчиня, і продавчиня. Проте у будь-якому разі не лише лексикографові, але й вдумливому користувачеві мовою зрозуміло, що фемінативи, творені за невластивими українській мові моделями, теж мали б мати якесь словникове ремаркування, хоча жодна з традиційно вживаних стилістичних ремарок тлумачного словника тут практично не застосовна, зокрема й позначка «розм.». Можливо, прислужилася б позначка рідше, яка б сигналізувала про те, якому фемінативу слід надавати у слововживанні перевагу. Звісно, що тлумачний словник фіксує стан мови на сучасному йому етапі і не є довідником зі слововживання з його виходом у проблеми культури мови, проте тлумачна лексикографія має брати до уваги й ортологічний складник словникового опису, спрямований на нормативність вибраних варіантів.
←16 | 17→2.4. Лексикографічна об’єктивація динаміки фемінатива на осі розмовність – нейтральність
Функціонально-стилістичні характеристики реєстрового слова є динамічними, й тлумачна лексикографія не завжди «встигає» їх фіксувати, проте випадки, згадані вище, непоодинокі й часто пов’язані із залученням різними словниками до ремаркування реєстровиих слів, зокрема й фемінативів, інших стилістичних обмежувачів, що ілюструють динаміку стилістичної нейтралізації слова: організаторка: СУМ 11 – ремарка рідко, ВТССУМ – без жодного маркера (читай – нейтр.), СУМ 20 – ремарка розм.; воротарка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр.; викладачка: СУМ 11 і ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр.; директорка: СУМ 11 – розм., ВТССУМ – розм., СУМ 20 – нейтр. Особливо цікавими є приклади, що ілюструють зворотний процес набуття фемінативом стилістичних характеристик, відтак – обмежень у вживанні: агрономка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ не фіксує, СУМ 20 – розм.; інженерка: СУМ 11, ВТССУМ – рідко, СУМ 20 – розм.; математичка: СУМ 11 – нейтр., ВТССУМ – не фіксує, СУМ 20 – розм. Звісно, що принцип послідовності має бути врахований і при залученні слів до реєстру словника, проте звернімо увагу на відсутність у ВТССУМ наведених вище агрономка, математичка й інших фемінативів (відбудовниця, відмовниця розм., вершителька книжн. тощо), засвідчених у СУМ 11. Тож питання, наскільки об’єктивно відобразили тлумачні словники реальні стилістичні зміни в мові, залишається відкритим і вимагає випрацювання чітких критеріїв ідентифікації стилістичної характеристики «розм.» з метою мінімалізувати суб’єктивний чинник лексикографічного опису реєстрового фемінатива.
3. Стилістична інтерферентість фемінатива у лексикографічному опрацюванні
Ще одна проблема лексикографування фемінативів полягає у їх стилістичній інтерферентності, відтак – в об’єктивній ідентифікації суміжних з позначкою «розм.» маркерів стильового (книжн., прост.), ←17 | 18→статистичного, хронологічного, локального (рідко, заст., дорев., діал., зах. тощо), емоційно-експресивного характеру (фам.) та їх поєднанні для стилістичної об’єктивації реєстрового та варіантного фемінатива, поданого за горизонталлю. За даними обстежених словників, ремарка «розм.» у них застосована, за традицією СУМ 11, або в «чистому вигляді»: розм. (інженерка), або в поєднанні з дотичними до неї ремарками: розм., рідко (служебниця), розм., заст. (простачка) (пор. директорша розм. 1. Жінка директора, 2. Те саме, що директор 1 та директорка (СУМ 11) та директорша 1. розм., рідко Дружина директора, 2. прост. Те саме, що директорка (СУМ 20), розм., жарт. (командирка), дорев., розм. (простолюдка) тощо. Деякі дослідники пропонують увести ремарку «розм.-побут.», аби оприявнити належність слова до розмовно-побутового стилю сфери літературного спілкування, та ремарку «експр.» для слів, що на синхронному зрізі сприймаються як незвичні, проте питання, наскільки така пропозиція, висловлена щодо українських замінників окремих лексем на зразок зазнаки (зам. свідомо), кизлик, грімак (зам. сноуборд) тощо (Дзюбишина-Мельник 2008: 83), може бути застосовною до новітніх і ревіталізованих фемінативів, що у багатьох випадках таки сприймаються як незвичні й неналежні до стилістично нейтральних одиниць (філологиня, мовкиня /мовчиня, академчиня / академікиня, членкиня-кореспондентка НАН України та ін.), вимагає окремого детального й неупередженого вивчення.
4. Фемінативи з ремаркою «розм.» в українській двомовній лексикографії
Стилістичне маркування слова є особливо важливим для практики перекладу, проте двомовні словники, на відміну від тлумачних, подають значну частину українських фемінативів без ремарок, тобто як нейтральні, що суперечить мовній реальності. Так, РУУРС взагалі відмовився від стилістичного маркування одиниць реєстру, відтак викладачка, математичка, арф’ярка у ньому подано без жодної позначки, а організаторка, директорка у його реєстрі відсутні (є директорша). РУС подає організаторка розм., викладачка розм., натомість директорка, математичка, інженерка у його реєстрі відсутні (як ←18 | 19→еквівалент рос. инженериха (жена инженера) подано разг. інженериха), фемінатив арф’ярка, викладачка подано без будь-якої ремарки (слід так думати, адже як відповідник до преподаватель наведено викладач, до преподаватель языка – мовник із ремаркою разг.). Зрозуміло, що російсько-український словник відштовхується від реєстрових одиниць вихідної – російської – мови, в якій індекс творення фемінативів значно нижчий (менше 30%), ніж в українській (68%) (Протченко 1985: 288; Федотова 1997: 94), тож цілком зрозумілою постає проблематичність наведення українського фемінатива там, де російська мова його не має (наприклад, воротарка) чи має зі стилістичними обмеженнями: рос. инженерша (жена инженера) – разг. інженериха (за наявності фемінатива інженерка у СУМ-11 і СУМ-20, нехай і з ремаркою розм.). Відсутні у РУС як російський, так і український фемінатив математичка, проте наявні одиниці, не засвідчені жодними із тлумачних словників: домочадка – уст. домочадка. У Передмові до РУС вказано, що ортологічно-нормативна і частотна характеристика слів передбачає, зокрема, й уведення позначок менее реком. і не реком. – для характеристики одиниць, які не зовсім або й зовсім не відповідають нормам сучасного літературного слововживання, але поки що характеризуються високою частотністю функціонування і можуть сприйматися як цілком нормативні (РУС: XVI), проте щодо українських фемінативів такі позначки рекомендувального характеру в цьому словнику не застосовано.
Як бачимо, користувач мовою в частині випадків отримує в різних тлумачних і перекладних словниках нерівнозначну інформацію про стилістичні характеристики (у нашому випадку – обмеження розмовною сферою вживання) потрібного фемінатива. Користувачеві мовою відомо, що, за сьогочасною нормою, з причин, пов’язаних із морфологічними, семантичними та стилістичними особливостями похідних основ та суфіксів, частина іменників чоловічого роду нездатна вступати в суфіксальні родові кореляції і що фемінативи здебільшого функціонують у розмовно-побутовому, художньому, рідше – у публіцистичному стилях (ГУЛМ 2017: 143–144; Кислюк 2017: 333–335). В офіційно-діловому, науковому стилях вони вживані обмежено, тут домінують генералізувальні форми, які є одночасно і назвами самих професій, титулів, соціальних станів та статусів (директор, академік, ←19 | 20→ректор), хоча вживання фемінативів не постає суворо заперечуваним (Мацюк/Станкевич 2008; Попович/Марчук 2017). Тож питання, наскільки вільним є користувач мовою у міжстильовому вживанні й усталених, і новітніх назв осіб жіночої статі, засвідчених проаналізованими тлумачними й перекладними словниками, поки що залишається без авторитетної відповіді як теорії, так і практики укладання словників тлумачного і двомовного типу.
5. Висновки
Здійснений аналіз показав, що словникова ремарка «розм.», як вона дефінована у теоретичних обґрунтуваннях ремарок у лексикографічних працях, не є цілком сумірною зі специфікою й характером розмовності – нейтральності значної кількості українських словотвірних фемінативів. На тлі неуникного суб’єктивного складника лексикографічного опису за наявності різних підходів до залучення vs незалучення фемінатива як факту синхронного узусу до реєстру словника, до маркування фемінатива (чи його спільноосновного варіанта, поданого за горизонталлю) як розмовного чи нейтрального не лише у різних словниках, але й у межах одного словника (різних його томів), натрапляємо на численні факти нерівноважного чи й узагалі несумірного вияву лексикографічної об’єктивації розмовності не лише новостворених чи ревіталізованих, але й відносно стабілізованих в українській мові назв особи жіночої статі, оприявнених у традиції тлумачної лексикографії кінця ХХ – початку ХХІ століть. Відтак у багатьох випадках, звертаючись до тлумачного і перекладного словника по інформацію про позиціонування фемінатива на осі «розмовність – нейтральність», користувач отримує від лексикографів надто непевну відповідь. Тож сьогодні в українській тлумачно-лексикографічній теорії та практиці надзвичайної ваги набувають питання випрацювання чітких принципів стилістичної об’єктивації фемінативів, зокрема й розмовності – нейтральності (з увагою до суміжних ремарок) не лише вельми «модних» новочасних конкурентних із маскулінними номінацій, але й відносно стабілізованих в українській мові фемінізованих позначень жінки.
←20 | 21→Література
Архангельська, Алла (2019): Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Бибик, Світлана (2013): Іменники розмовного вживання у тлумачному словнику (формула тлумачення «те саме, що»), в: Українська тлумачна і перекладна лексикографія. Київ: КММ, 227-233.
Дзюбишина-Мельник, Наталія (2008): Відображення мовної картини світу в сучасному словнику (http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/902, 15.05.2021).
Кислюк, Лариса (2017): Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та тенденції розвитку. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Мацюк, Зоряна / Станкевич, Ніна (2008): Українська мова професійного спілкування. Київ: Каравела.
Details
- Seiten
- 436
- Erscheinungsjahr
- 2023
- ISBN (PDF)
- 9783631894804
- ISBN (ePUB)
- 9783631894811
- ISBN (Paperback)
- 9783631894798
- DOI
- 10.3726/b20469
- Sprache
- Deutsch
- Erscheinungsdatum
- 2023 (April)
- Schlagworte
- slavische Lexikographie poetische Sprache russische Phraseologie Osip Mandel’štam Vladimir Makkavejskij Ukrainisch
- Erschienen
- Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Warszawa, Wien, 2023. 436 S., 10 s/w Abb., 1 Tab.