Loading...

Лексикографування лексичних паралелей / Lexikografie lexikalischer Parallelen

Теоретичні положення та українсько-німецький словник. Монографія / Theoretische Grundlagen und ukrainisch-deutsches Wörterbuch. Monografie

by Volodymyr Dubichynskyi (Author) Tilmann Reuther (Author)
Monographs 420 Pages

Summary

Монографія репрезентує перекладознавчу концепцію, яка описує лексичні паралелі – слова, схожі за написанням і промовлянням, але незбіжні/збіжні (повністю/неповністю) за значенням у двох чи декількох порівнюваних мовах. Пропонується авторський підхід до словникового опису цих лексичних одиниць і новий понятійний/термінологічний апарат для їх теоретичного та лексикографічного дослідження.
Практичним результатом теоретичного обґрунтування авторської концепції лексичних паралелей є запропонований у монографії словник українсько-німецьких лексичних паралелей.

Table Of Contents

  • Cover
  • Title
  • Copyright
  • Autorenangaben
  • Über das Buch
  • Zitierfähigkeit des eBooks
  • ЗМІСТ - INHALT
  • ПЕРЕДМОВА - VORWORT
  • РОЗДІΛ I. ІНТЕРОНІМИ - TEIL I: INTERONYME
  • § 1. Інтернаціональна лексика – Інтернаціональні лексичні одиниці – Інтероніми
  • § 2. Типологія інтеронімів
  • § 3. Інтернаціоналізація словникового складу мови Internationalisierung des Wortschatzes
  • § 4. Інтероніми та лексичні запозичення
  • РОЗДІΛ II. ΛЕКСИЧНІ ПАРАΛЕΛІ ЯК ОБ’ЄКТ ΛІНГВІ-СТИЧНОГО ТА ΛЕКСИКОГРАФІЧНОГО ОПИСУ
  • § 1. Національно-культурна специфіка значення слова, лексико-семантичні лакуни та лексичні паралелі National-kulturelle Spezifik der Wortbedeutung, lexika-lisch-semantische Lakunen und lexikalische Parallelen
  • § 2. «Хибні друзі перекладача»
  • § 3. Поняття лексичної паралелі
  • § 4. Термінологічні паралелі
  • § 5. Поняття міжмовної омонімії
  • § 6. Поняття міжмовної паронімії
  • § 7. Міжмовні омонімо-пароніми/паронімо-омоніми
  • § 8. Уточнення щодо зовнішньої форми лексичних паралелей
  • § 9. Методика лексикографування українсько-німецьких
  • РОЗДІΛ ІІІ. ΛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ ОПИС УКРАЇН-СЬКО-НІМЕЦЬКИХ ΛЕКСИЧНИХ ПАРАΛЕΛЕЙ
  • § 1. Принципи відбору лексичних одиниць
  • § 2. Словникова стаття – вокабула
  • § 3. Міжмовні омоніми та міжмовні пароніми
  • § 4. Тлумачення значень та перекладні еквіваленти
  • § 5. Ілюстративні словосполуки
  • СΛОВНИК УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ΛЕКСИЧНИХ ПАРАΛЕΛЕЙ
  • WÖRTERBUCH UKRAINISCH-DEUTSCHER LEXIKALISCHER PARALLELEN
  • Кількісні параметри словника - Quantitative Parameter
  • Умовні позначки та скорочення - Symbole, Abkürzungen
  • Словник А – Я
  • Використані джерела - Quellen
  • ЗАКІНЧЕННЯ: Елементи теорії лексичних паралелей
  • ZUSAMMENFASSUNG: Elemente der Theorie lexikalischer Parallelen
  • ΛІТЕРАТУРА - BIBLIOGRAFIE

←6 | 7→

ПЕРЕДМОВА

«Увесь лінгвістичний механізм обертається

навкруги тотожностей і різниць,

причому ці останні тільки

зворотний бік перших»

(Ф. де Соссюр)*

Монографія містить концепцію опису лексичних паралелей – слів однієї частини мови, схожих за написанням і промовлян-ням, але незбіжні/збіжні (повністю/неповністю) за значенням у двох чи декількох порівнюваних мовах. Пропонується автор-ський підхід до словникового опису цих лексичних одиниць і понятійний/термінологічний апарат для їх теоретичного та лек-сикографічного дослідження.

Практичним результатом теоретичного обґрунтування автор-ської концепції лексичних паралелей є запропонований у моно-графії словник українсько-німецьких лексичних паралелей.

Адресатом книги є спеціалісти з лексикографії та лексико-логії, перекладачі, викладачі української та німецької мов як іноземних, студенти й аспіранти, що вивчають іноземні мови.

Основи теорії лексичних паралелей було закладено в публіка-ції В.Дубічинського та Т.Ройтера «Теория и лексикографическое описание лексических параллелей» (російською мовою, Харків 2015).

У запропоновавній монографії подаються деякі положення попередньої книги та пропонуються новий цілостний теоретич-ний та лексикографічний погляд на лінгвокультурне явище лексичних паралелей. Конкретним матеріалом є лексичні пара-лелі української та німецької мов з додатковим залученням де-яких інших мов.

←7 | 8→

Загальнофілософська позиція авторів базується на таких засадах.

Особливістю сьогодення є діалектична взаємодія універ-сальності, збіжності, схожості національних традицій, вироб-ництва, мов, з одного боку, та унікальності, самобутності життя кожного народу, мови – з іншого.

Будь-яка національна мова – це не тільки певна система по-значок, система координат, що описує навколишній світ, але й результат своєрідного відображення всієї діяльності людей, які послуговуються даною національною мовою. Не існує яки-хось єдиних особливостей, властивих тільки певній нації. Йдеться про певну їх сукупність і про неповторний набір цих національних та інтернаціональних рис.

О.О.Потебня стверджував, що немає жодної граматичної чи лексичної категорії, обов’язкової для всіх мов, що мови є різно-манітними системами засобів мислення, системами пізнання, та навіть різні мови в тій самій людині пов’язані з різнома-нітними галузями та засобами думки [Потебня, 1999].

Кожна мова торує свій шлях, зумовлений історичними, полі-тичними, економічними, культурними особливостями. Розви-ток мови йде, перш за все, за рахунок розгортання специ-фічних можливостей вираження нових значень шляхом роз-ширення, удосконалення власної системи засобів.

У зв’язку з цим мовну інтернаціоналізацію ми розуміємо не тільки як зближення зовнішніх форм мовних одиниць, але й як вирівнювання семантичних структур підчас пошуків адекват-них репрезентацій значень. Здебільшого саме зовнішня (пи-семна та усна) форма мовних одиниць змушує нас замис-литися над їхнім семантичним збігом/незбігом. Інтернаціона-лізацію слід співвіднести не стільки із зовнішніми проявами, скільки зі внутрішніми зсувами понятійних планів засобів вираження у різноманітних мовах.

Йдеться про тенденції до універсалізації семантики в мовах, пов’язаною з розвитком міжнародного обміну інформацією та, як наслідок, так званого «універсального мислення».

Інтернаціоналізація так чи інакше стосується всіх рівнів мови. Але особливо яскраво міжнародні елементи виявляються на рівні лексики. Сьогодні майже кожна національна мова під-дається впливу активного процесу проникнення лексичних одиниць одних мов в інші.

←8 | 9→

Е.Сепір справедливо зазначав, що лексика – дуже чуттєвий показник культури народу, і зміна значень, утрата старих слів, створення або запозичення нових – все це залежить від історії самої культури. Різниці, що здаються нам неминучими, можуть цілком ігноруватися мовами, які відображають абсолютно ін-ший тип культури, а ці останні в свою чергу можуть проводити різниці, незрозумілі для нас [Сепир, 1960, с. 177].

Сáме національно-культурна своєрідність лексичних одиниць є предметом розгляду в пропонованій книзі. Описувані нами лексичні паралелі – зовнішньо схожі одиниці декількох порів-нюваних мов – є лінгвокультурним поняттям, яке теоретично об’єднує в одну розгалужену систему поняття, що олписують лексико-семантичні збіги та різниці національних мов.

Явище лексичних паралелей порівнюваних (контактуваль-них) мов безпосередньо пов’язане з процесом інтернаціона-лізації лексики та національно-культурними особливостями лексичних одиниць.


* „Le mécanisme linguistique roule tout entier sur des identités et des différences, celles-ci n'étant que la contre-partie de celles-là.“ [Ferdi-nand de Saussure, Cours de linguistique générale (1916). Deuxième partie. Texte établi par Charles Bally, Albert Sechehaye et Albert Ried-linger, Payot, 1971 (p. 151)].
https://fr.wikisource.org/wiki/Cours_de_linguistique_g%C3%A9n%
C3%A9rale/Deuxi%C3%A8me_partie
Тут і далі переклад українською мовою В.Дубічинського.

←9 | 11→

РОЗДІΛ I.

ІНТЕРОНІМИ

Багатьом пересічним носіям мови здається, що зовнішньо схожі звучанням і написанням лексичні одиниці двох чи більше мов збігаються також і за значенням, тобто вони сприймаються як так звані «інтернаціоналізми». У цьому розділі ми поставимо перед собою завдання роз’яснити сутність поняття ІНТЕРНАЦІО-НАΛЬНОЇ ΛЕКСИКИ, яке є підґрунтям для більш загального та центрального для нас поняття ΛЕКСИЧНОЇ ПАРАΛЕΛІ (див. Розділ II).

§1. Інтернаціональна лексика - Інтернаціональні лексичні одиниці - Інтероніми

1.1. Виходячи з поняття мовних універсалій (виокремлюються синхронічні та діахронічні; фонологічні, граматичні, семан-тичні тощо), ми вважаємо, що ІНТЕРНАЦІОНАΛЬНА ΛЕКСИКА є син-хронічною лексичною універсалією.1 Іншими словами, це – між-мовна категорія на синхронічному рівні, яка базується на тому, що у різних мовах існують лексичні одиниці з зовнішньо схо-жою формою і з повним або частковим збігом значень. Напри-клад, демонстрація, економіка, премія, принцип, фільм. 2

У зв’язку з цим у лінгвістиці постає питання про наймену-вання таких лексичних одиниць. Різними авторами пропонують-ся терміни «лексичний інтернаціоналізм» (традиційний термін), «інтерлінгвізм» (М.И.Палатов), «інтеронім» (Э.П.Свадост), «анало-гонім» (K.Hengst), «аналог» (Н.Делeва) та ін.3

←11 | 12→

Ми пропонуємо користуватися терміном ІНТЕРОНІМ через те, що:

- морфема «інтер-» (від лат. inter- «між-») показує міжмовний характер відносин порівнюваних лексичних одиниць,

- морфема «-онім» (від грецьк. ὄνομα (ónoma) «назва, ім’я») вводить запропонований термін в парадигму подібних лінгвістич-них термінів, як гідронім, етнонім, топонім тощо.

Отже, для позначення інтернаціональної лексики нами про-понується зручний і прозорий термін ІНТЕРОНІМ. Інтеронімами називаються зовнішньо (усно-письмово) схожі до певного сту-пеня ототожнення4 лексичні одиниці однієї частини мови двох і більше синхронічно порівнюваних мов з повним або частко-вим збігом значень.

Λексична одиниця в контексті цієї праці – це слово в тради-ційному лексикографічному розумінні цього поняття, тобто сукупність словоформ і сукупність значень, об’єднаних у межах однієї словникової статті, представником якої є заголовне слово. Наприклад, українське слово демонстрація:

ДЕМОНСТРАЦІ/Я, -ї, ж: 1. процесія людей на знак вираження яких-н. громадсько-політичних настроїв: демонстрація за права людини, демонстрація на площі Конституції; 2. публічний показ чого-н.: демонстрація нової колекції молодіжної моди; 3. вияв, свід-чення чого-н.: демонстрація симпатії; 4. дії, вчинки, що вира-жають протест проти кого-, чого-н.: демонстрація невдоволення.

Перед нами інтеронім демонстрація (пор. нім. Demonstration, англ. demonstration, франц. démonstration, ісп. demonstración, рос. демонстрация).5

←12 | 13→

Крім того, будемо користуватися терміном СЕМАНТИЧНИЙ ІНТЕРАНАΛОГ. Під семантичними інтераналогами ми розуміємо збіжні значення несхожих за зовнішньою формою слів двох чи більше зіставлюваних мов. Наприклад, значення «близькі при-язні стосунки між людьми» у словах укр. дружба, нім. Freund-schaft, франц. amitié. За суттю семантичними інтераналогами є зовнішньо (усно-письмово) схожі перекладні еквіваленти (де-тальніше про семантичні інтераналоги див. пункт 3.6 у цьому розділі).

1.2. У літературі існують різні уявлення про те, у скількох мовах має зустрічатися слово, щоби його можна було б визнати інтер-національним, наприклад:

-у двох і більше мовах (В.В.Акуленко та ін.);

-у двох світових мовах (М.О.Сивенко, V.Fried та ін.);

-у мовах двох мовних сімей (Э.Вюстер та ін.);

- у трьох і більше мовах (Ю.А.Бельчиков, Р.К.Гарш, Р.Λ.Ковалевский, М.И.Палатов, И.А.Стернин та ін.);

-у декількох мовах (И.Ф.Протченко, Λ.Т.Деркач, О.Б.Шахрай та ін.).

←13 | 14→

Як відомо, поняття „інтернаціональне“ аж ніяк не охоплює всеосяжності, порівняймо, наприклад, формулювання у праці [Акуленко, 1980, с. 14-15]: «Міжнародність за своєю суттю від-носна, це континуум, який охоплює все, що є між двома та всіма народами …. Чим більше мається на увазі народів, чим далі вони один від одного генетично, чим вони численніше, тим ви-ще ступінь інтернаціональності будь-якого явища. Міжнарод-ність відчувається тим більше, чим інтенсивніше контакти народів». Виходячи з такого розуміння, ми, слідом за В.В.Акулен-ко, вважаємо, що ІНТЕРНАЦІОНАΛЬНИМИ можна назвати ΛЕКСЕМИ, що зустрічаються щонайменше у двох, і не тільки світових, мовах; інакше кажучи, інтероніми у нашому розумінні – це навіть пара зовнішньо та семантично подібних слів однієї час-тини мови у двох порівнюваних мовах.

В залежності від кількості мов, у яких зустрічається інтеро-нім, будемо говорити про СТУПІНЬ ІНТЕРНАЦІОНАΛЬНОСТІ ІНТЕРО-НІМА: чим більше мов мають дану лексичну одиницю в своєму словниковому складі, тим вище її інтернаціональність.

У зв’язку з цим ми вважаємо цілком правомірним говорити про ІНТЕРОНІМИ В ШИРОКОМУ СЕНСІ (подібні за формою і значен-ням лексичні одиниці двох мов), a, відповідно, про ІНТЕРОНІМИ У ВУЗЬКОМУ СЕНСІ (подібні за формою і значенням лексичні одини-ці трьох і більше мов).

Звідси зрозуміло, що в одній окремо взятій мові не можна говорити про інтернаціональну лексику; цей лексичний шар будь-якої мови виділяється лише при порівнянні з однією або декількома іншими мовами. В нашій монографії йдеться про лексику української та німецької мов, а коли ми вживаємо, на-приклад, термін ІНТЕРНАЦІОНАΛЬНА ΛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ми апріорі маємо на увазі порівняльний аспект, припускаючи контрастивний погляд на лексику.

1.3. У контексті інтернаціональності лексики питання про СПОРІДНЕНІСТЬ синхронічно порівнюваних мов і ПОХОДЖЕННЯ порівнюваних слів в цих мовах відрізняється великою різнома-нітністю думок. Існують такі уявлення:

(a) стосовно спорідненості: інтернаціональними є

- слова неблизькоспоріднених мов (Ю.А.Бельчиков, Р.К.Гарш, М.И.Палатов, Э.П.Свадост, И.А.Стернин та ін.);

- слова близькоспоріднених і неблизькоспоріднених мов (М.М.Маковский та ін.);

- слова різних груп споріднених і неблизькоспоріднених мов (А.А.Белецкий та ін.);

(б) стосовно походження: інтернаціональними є

- лише слова, близькі за походженням (Λ.Т.Деркач, М.И.Палатов, И.А.Стернин та ін.), або навпаки, тільки слова, не належні до загального етимологічного джерела (Р.Λ.Ковалев-ский, О.Б.Шахрай та ін.).

Biographical notes

Volodymyr Dubichynskyi (Author) Tilmann Reuther (Author)

Володимир Дубічинський здобув вищу освіту у Харківському державному університеті ім. Каразіна (Україна), доктор філол. наук (з 1996), професор та завідувач кафедри української, російської мов та прикладної лінгвістики Національного технічного університету «ХПІ» у Харкові (з 1999). З 2015 працює керівником Лабораторії лексикографічних досліджень кафедри русистики Варшавського університету (Польща). Тільманн Ройтер закінчив Віденський університет (Австрія), захистив докторську дисертацію зі слов’янської лексикології і працював професором Інституту славістики у Клагенфуртському університеті (Австрія). З 2019 є керівником австрійського відділення Міжнародного лінгвістичного дослідницького проекту слов’янських мов Південної України.

Previous

Title: Лексикографування лексичних паралелей / Lexikografie lexikalischer Parallelen